Каланчацька ЗОШ I-III ст. № 1

Осінь в гості завітала

Каланчак

Осінь в гості завітала
Учитель:Добрий день , шановні гості. Радо вітаємо вас у нашій гостинній оселі і запрошуємо на свято осені—української осені. Це свято ми пов’язали з українськими святами, які припадають саме на осінні місяці. Будьте уважні, бо в кінці нашого свята відбудеться українознавча вікторина, а найрозумніших і справжніх українців чекають осінні призи.

1 учень: Облітають квіти, обриває вітер

Пелюстки печальні в синій тишині.

По садах пустинних їде гордовито

Осінь жовтокоса на баскім коні.

Облітають квіти, обриває вітер

Пелюстки печальні й розкида кругом.

Скрізь якась покора в тишині розлита

І берізка гола мерзне під вікном.

2 учень: У гості осінь завітала,

Позолотила тихий сад,

Збирала стиглий виноград.

І на луги також ходила,

Водичку з джерела пила

І шлях до вирію відкрила,

І в ліс у золоті пішла.

3 учень: Є куточок у білому світі,

Де цвітуть золотаві кульбабки,

Де купаються бджоли у цвіті,

І де сонце встає тепле й ніжне.

Де бувають ці зоряні ночі,

Де святкують Івана Купала:

Це моя і твоя Батьківщина--

І єдина, і незрівнянна.

Рідний край—це моя Україна,

Рідний край—це Дніпра береги,

Рідний край—наймиліша країна

І на дні, й на роки, й на віки.

(Звучить пісня про Україну)

1 учень: Ось і мчить вже осінь над українською землею на своїх золотих конях, везе із собою прекрасні народні свята. Ця рудоволоса красуня завжди була дуже шанованою у народі, адже разом із нею в оселю селянина приходив довгоочікуваний, здобутий важкою літньою працею достаток. Вона начебто підводила підсумок річній праці господаря і на полі, і на городі, і в господарстві.

2 учень: І недарма про осінь складено так багато прислів’їв та приказок:

Весна багата на квітки, а осінь—на сніпки.

Осінь усьому рахунок веде.

Курчат восени лічать.

Осінь—наша мати і жебрака нагодує.

Восени і горобець багатий.

3 учень: Кожен осінній місяць має свою обрядовість, кожний відтворений у народному фольклорі і відзначений особливими прикметами. А щоб дізнатися, як вшановували наші пращури осінь, запрошуємо вас на гостину.

1 господар: Доброго здоров’я, дорогі гості!

1 господиня:Ласкаво просимо вас до нашої оселі—вересневої.

1 господар: « Серпень страву готує, а вересень її до столу подає», - кажуть у народі. І не дарма. Вересень—найбагатший урожайний місяць осені. Він закінчує всі основні роботи селян і розпочинає осінньо- зимовий цикл народних свят.

1 господиня: І перше найвизначніше свято вересня—Семена Стовпника. Відзначається воно 14 числа. За християнським календарем—це перший день осені. А в давнину—ще й перший день нового року.

1 господар: Традиційно на Семена годилося обсіятись озиминою, закінчити всі літні польові та городні роботи. Настав час робити «засиджини», тобто братися до ремісництва: господарям—лагодити польовий інвентар, піклуватися про те, щоб хата взимку була тепла, а родина—взута, а господиням—сідати за вишивання, прядіння, плетіння.

1 господиня: Але дні ставали все коротшими, а вечори—довшими. Тож першим помічником господарів тепер став «посвіт»--прилад для освітлення. Саме йому і присвячується чудовий прадавній обряд—«Свіччине весілля» або «женіння комина».Ласкаво запрошуємо приходьте до нас—будемо комина женити!

( Заходить носій свічки, біля нього 2 хлопчики перев’язані, як старости, рушниками, а далі 2 свашки з маленькими свічками. Свічка стоїть на хлібині, прикрашена, як наречена. Говорять разом)

Вимітайте двори,

Застеляйте столи,

Підносьте чарочки,

Бо йдуть сваточки.

Світлоносець: Добридень! Принесли вам світло в хату.

Господар: Доброго здоров’я, славні світлоносні. Дякуємо, що самі прийшли, ще й світло нам принесли.

Свашка: А як ваш комин? Чи годен теплу і світлу служити?

Господиня: А як же.

Сват (підходить до комина ближче):

Кланявся хміль пшениці,

а яра пшениця – коневі,

а комин – печі, а свічка –

опічку, а сват – свасі.

(Підносить свічку до комина, там маленьку свічечку).

1 сваха: Котилося сонечко додолу, кланяйся, комине, батечку в ноги.

2 сваха: Батькова хата біленька, буде тобі хатонька чистенька. Буде тобі свічечка ясненька. Буде тобі родинонька раденька. Буде тобі родинонька ясненька.

1 сваха: Ой комине, чоловіченьку, взяв за жінку свічечку. Тепер мусиш шанувати ,добра і тепла давати.

Господар: Дякуємо вам, дорогі свати, за світло господнє. Прийміть від нас хліб-сіль (дає хлібину зі столу).

Господиня: Хліба покуштуйте запашного цього, радість, щастя, душу вкладено в нього.

Світлоносець: Дякуємо! Обов’язково скуштуємо. Але спершу підпалимо всі свічки вашого дому (підпалює маленькі свічки, що стоять на столі, а доки підпалює, свашки говорять).

Світлоносець: До ваших рук, шановний свате, передаємо це світло. Хай воно освітлює ваші будні і свята, вашу родину і хатину. Несіть його впевнено, мужньо,, бо це заповіт предків і світло душі нашої.

Свашка: Гори, світло, на опічку, на столі, на престолі, в кімнаті, і в хаті.

––Давайте нам світла ясного і тепла красного.

Господар: Дякуємо! Обов’язково збережемо!

Сват: Добре у вас святкується, та нам пора вирушати в дорогу, наш обов язок нести світло у кожну хату.

Свати всі:

Ой спасибі цьому дому–

Підемо к другому.

Підемо на село,

Щоб було всім весело!

Дівчина: Добрий день вам, любі гості!

Хлопець: Радо вітаємо вас у нашій оселі –жовтневій.

Дівчина: « Жовтень ходить по краю та й виганяє пташок з раю».Ось і настала вже справжня осінь. Все навколо вкрилося золотим килимом листя.

Дівчина: Саме з цього дня традиційно розпочинаються веселі вечорниці, що триватимуть аж до Великодня. Довгими осінніми вечорами збиралася в давнину молодь в одній хаті. Для проведення вечорниць дівчата шукали простору і зручну хату самотньої жінки і йшли до неї просити дозволу «справляти вечорниці».

Хлопець: До цієї хати хлопці та дівчата в складчину зносили свічки для освітлення, харчі для вечері та ласощі. А господиня вечорниць готувала для молоді різні наїдки.

Дівчина: Зазвичай вечорниці проходили так. Увечері дівчата сходилися до обраної оселі й починали працювати:пряли, вишивали або плели. Робили все дуже старанно, адже вранці роботу треба показати своїм матерям.Існувала на вечорницях і гуртова робота. Якщо якусь дівчину нещодавно було засватано, а в неї не вистачало приданого, то подруги допомагали їй – вишивали для неї весільні рушники.

Парубок: А як зовсім звечоріє, до хати поспішали і хлопці. Їм також знаходилася робота. Вони плели рукавиці, різьбили дерев яні вироби. Взагалі всі дівчата і хлопці намагалися показати одне одному свою працьовитість та спритність у роботі.

Дівчина: Але, звичайно, не може бути вечорниць без жартів та веселих пісень. Адже юність не любить сумувати.

(дівчата сидять на лаві , співають пісню « Несе Галя воду»,в’яжуть, вишивають).

Дівчина: Дівчата ,а чому це ми сумуємо?А де ж наші хлопці?

(У цей час чується пісня « Ой на горі та й женці жнуть», яку співають хлопці що йдуть на вечорниці).

Хлопці: Пустіть до хати !

Дівчата: Гарненько попросіть!

(Хлопці стукають).

Дівчата: Агов, хто такий?

Хлопці: Пес рябий, баран крутолобий, ведмідь клишоногий, пустіть до хати!

Дівчата: Не пустимо в хату, дуже вас багато!

Хлопці: Пустіть, бо гірше буде!

Дівчата: Ми ж візьмемо рогатини, поламаєм ваші спини.

Хлопці: (видають, що злякалися)Дівчатонька, голубоньки, та ми ж прийшли не битися, та ми ж прийшли миритися,гостинці принесли і музик привели!

Дівчата: Ну, заходьте.

Хлопець: Катерино, скільки тобі років?

Дівчина: Шістнадцять,

Хлопець: Але ж 2 роки тому ти говорила те саме?

Дівчина: Знай, хлопче, що я не з тих, хто сьогодні говорить одне, а завтра–друге.

Хлопець: Настю, люди кажуть, що ти шити не вмієш?

Дівчина: Та хіба що шити!

Хлопець: І корову не вмієш доїти?

Дівчина: Ну, ще й корову не подою.

Хлопець: І кажуть,що хліба не спечеш?

Дівчина: Може, й так, ще хліба не пекла.

Хлопець: Кажуть люди,що ти ще й танцювати не вмієш?

Дівчина: Отож-бо, танцювати я вмію! (підтанцьовує).

2господар: Добрий день, чесній громаді!

2 господиня: Ласкаво запрошуємо вас до нашої оселі –листопадної.

«Листопад– вересню онук, жовтню–син, а зимі– брат»,–говорять у народі. Дійсно, це найхолодніший місяць осені й най похмуріший. Проте і він гостинно вітає нас святами.

2 господар: А найурочистіше з них– Заговини, що відбуваються 27 листопада ( в останній день перед Пилипівським постом).

2 господиня: Святкового вечора господині традиційно готують смачну обрядову вечерю. До неї обов’язково мають увійти такі страви, як борщ, смаженя, різноманітні пиріжки. Це останній день року, коли можна вживати скоромну їжу, адже з настанням Пилипівки (28 листопада) і до самого Різдва триватиме піст.

2 господар: Саме тому на святкову вечерю Заговин збираються сільські громади, щоб весело та урочисто провести осінь.

(Всі разом співають пісню « Зеленеє жито»)

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене,

Зеленеє жито за селом,

Хорошії гості за столом.

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене,

Зеленеє жито ще й овес,

Тут зібрався рід наш увесь.

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене,

Зеленеє жито на лану,

Хорошії гості до ладу.

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене,

Зеленеє жито будем жать,

Дорогих гостей не забувать.

1учень: Осені пора–літо догора.

Сонечко вже спить, листя шелестить.

2учень: Нива золота, вижаті жита,

Линуть журавлі в теплії краї.

3 учень: Хай мине зима й буде вже весна!

Хай радіє світ, сонцем що зігріт.

4 учень: Полум я свіча хай нас зустріча,

Комина тепло щоб завжди було!

5 учень: В цей святковий час ми прийшли до вас,

Щастя і добра побажати вам!

(Всі разом співають)

Скільки б не співали, а кінчати час

Кращі побажання ви прийміть від нас.

І в вас, і в нас хай буде гаразд,

Щоб ви, і ми щасливі були.

Учитель: Ось і добігло до кінця наше свято. Щиро дякуємо всім за увагу. І, звичайно, сподіваємося на нові зустрічі з вами, любі гості.